Історія школи
Історія нашої школи невіддільна від історії села. А історія села своїм корінням сягає в далеке минуле.
На початку 19 століття в Буджацькому степу на березі широкої, багатоводної річки Когильник виникло невелике поселення, що складається з декількох сімей. Але дуже швидко воно збільшувалося. Не по своїй добрій волі, а під тиском влади заселялися території Буджацького степу людьми з такими красивими прізвищами як Павлови і Горяйнови, Афанасьєви і Колосови, Колесникови і Леонідови та інші. Встановлено, що це були переселенці з середньої смуги Росії, з Курської губернії, Обоянського повіту, с. Горяєва.
У 1821 році це поселення офіційно отримало статус села з красивою назвою - ПАВЛІВКА (за прізвищем перших переселенців). Перша пам'ятка села - Свято-Миколаївський храм, роком народження якого є 1827. Спочатку, звичайно, це була невелика церква. Саме в ній почалося навчання та освіта в селі.За даними обласного архіву:
- Відомість про церкву за 1896 рік. У 1873 році при Павлівському приході заснована церковна бібліотека. Фонд її складали 92 книги релігійного змісту.·
- Відомість про церкву за 1905 рік.
- Відкрито міністерське однокласне училище, у якому навчається 67 хлопчиків, а також жіноча церковна школа, в якій навчається 43 дівчинки.·
Священик Павло Петрович Варзапов, син священика, народився в с. Главани Аккерманського повіту, закінчив повний курс наук Кишинівської Духовної семінарії. 23 лютого 1907 року його рукоприкладено у священики і визначено у Свято-Миколаївську церкву села Павлівка указом Консисторії від 05 липня 1907 року, постановою училищної Ради від 25 вересня 1907 року затверджено на посаді законоучителя Павлівського Міністерського училища.· У 1939 році в селі налічувалося близько 1170 чоловік росіян і 17 болгар. Більше 50% було неписьменних. З ініціативи активістів села, вчителів були організовані школи-лікнепи, де неписьменних вчили писати і читати.
Таким чином, навчання в нашому селі Павлівка почалося на початку ХХ століття, в 1905 році. Заняття починалися набагато пізніше 1-го вересня і проводилися в приміщенні церкви. Книг вже (в порівнянні з 1873 роком) було більше - близько 623. У грудні 1917 року село окупували румуни. З цього часу навчання велося румунською мовою. Звернення з учнями було жорстоким. Карали тих, хто не хотів говорити, а тим більше вчитися румунською мовою. У червні 1941 року село було звільнено від окупантів, і початкова школа стала російськомовною. Першими вчителями були сестри: Єфросинія Кирилівна і Варвара Кирилівна. Бажання вчитися було у багатьох, тому в одному класі міг сидіти учень 7 і 11 років, і навіть старший.У роки війни знову викладання велося румунською, так як господарювали окупанти. А 23 серпня 1944 року село було звільнено, і навчати в школі дітей стали рідною російською мовою. Директором школи була Глазиріна Валентина Павлівна. У 1945 році в нашу школу було направлено групу молодих вчителів: Мартиновська Марія Прокопівна, Ольга Охрімівна, Мартиновська Марія Федорівна, Синявська Тетяна Павлівна. Директором школи був призначений Улицький Михайло Охрімович.
З 1948 по 1956 роки школа була семирічною. Першим директором Павлівської семирічної школи був Уїліцький Михайло Єфремович. У 1960 Павлівська семирічна школа отримала статус восьмирічної, директором якої була призначена Жеглінська Ніна Михайлівна. З серпня 1961 року по серпень 1964 очолювала школу Кузнєцова Надія Яківна.Школа складалася з трьох будівель, у яких було пічне опалення. Топили соломою, бур'яном, чеклежем. Освітлювалися класні кімнати гасовими лампами. Парти були дерев'яні з нахилом робочої площі до учня, з відкидними кришками. Верх у них був чорного кольору, а низ - коричневого. Дошки були теж чорного кольору, переносні. Писали чорнилом, використовуючи дерев'яні ручки зі сталевими перами. У 1964-1965 навчальному році Павлівська восьмирічна школа отримала статус середньої. Першим директором середньої школи був призначений Овсієнко Петро Григорович. При школі працював інтернат, у якому жили учні з Зеленої Балки. Діти жили цілий тиждень в школі, а на вихідні виїжджали додому. У 1961 році в школі була створена бібліотека.Колгосп «Шлях Ілліча» до початку 1964-1965 навчального року подарував дітям села нову типову навчальну будівлю, яка в даний час є центральним корпусом. Двоповерхова будівля розрахована на 650 посадочних місць. Навчання проводиться за кабінетною системою. У корпусі 26 навчальних кабінетів і класних кімнат, спортивний зал, роздягальня. Через рік була побудована колгоспом ще одна будівля, яка вступила в дію в 1966-1967 навчальному році. У ній дев'ять класних кімнат. Зараз тут навчаються учні початкових класів. Третій навчальний корпус і великий красивий спортзал були подаровані школі в 1987 році. У цьому корпусі сьогодні до послуг дітей красивий актовий зал, велика їдальня (106 посадочних місць) і бібліотека (з фондом 20604 книги). Сьогодні площа, яку займає школа, складає 17,696 м2. При школі є невеликий фруктовий сад, літній спортивний майданчик. У 2004 році відкрито комп'ютерний клас та історико-етнографічний музей. За період з 1965 року по сьогоднішній 2020 рік, школу очолювало тринадцять директорів:
Глазиріна Валентина Павлівна
Улицький Михайло Єфремович
Жеглінська Ніна Михайлівна
Кузнєцова Надія Яківна
Овсієнко Петро Григорович
Олексенко Павло Минович
Ізвеков Володимир Андрійович
Грозов Микола Георгійович
Колосов Іван Федорович
Топалова Катерина Василівна
Оголюк Світлана Федорівна
Петрушевська Лілія Дмитрівна
Павлова Галина Дмитрівна
За цей же час (з 1964 - 2018 г.) було випущено 1250 учнів. З них - 51 медаліст. З - 2018 школа мала статус загальноосвітньої школи І- ІІІ ступенів с. Павлівка. З травня 2018 року школа має назву – Павлівський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Арцизької районної ради Одеської області. Зараз тут навчається 261 учень, працює 26 вчителів. У 2020 році призначено новим директором навчального закладу - Вєтохіну Марину Валеріївну.
